У літописах зустрічаються різні назви цього найбільшого на Дніпрі острова – Хортичім, Хорти, Хортик, Хортицький, Ординський, Хордецький, навіть Городецький. Дослідники виводять сучасну назву від тюркського „орт”, „орта”, що означає „середній”, тобто розташований посередині водойми. Деякі науковці пов’язують ім’я острова з руським богом сонця – Хорсом. Сучасна назва зустрічається у джерелах XVI століття.

 

Фундаментом острова є граніти і гнейси, яким близько трьох мільярдів років. Сучасного вигляду Хортиця набула близько 13-14 тисяч років тому, якраз тоді, коли завершувалося формування наймолодшого виду ландшафту нашої планети – степу.

 

Це єдиний в Україні унікальний комплекс історичних пам’яток різних епох, органічно поєднаних у своєрідних природних умовах. За кількістю видів флори і фауни, занесених до Червоної книги України, заповідник не поступається провідним природним і біосферним заповідникам України.

 

 

 Східне узбережжя о. Хортиця

 

 

Урочище "Січові ворота"

 

Балка Совутина

 

Музей історії запорізького козацтва, в якому зібрано понад 32 тисячі музейних експонатів, які охоплюють історичний період від палеоліту до ХІХ століття 

 

Маршрут «Тарасова Стежка», який розповідає про значення Хортиці у творчості Великого Кобзаря, подає деякі подробиці його перебування на Запорожжі та його враження від побаченого на козацькій землі

 

Комплекс "Скіфський стан", який склали 11 курганів – "живих", реконструйованих та стилізованих. На курганах установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели і просто стели доби бронзи. 

 

"Скіфський стан" 

 

 

"Запорозька Січ" розташовується на мальовничому північно-східному узбережжі Хортиці, з якого відкривається чудовий краєвид на Дніпрогес, скелі та острови, що нагадують колишні грізні Дніпрові пороги.

 

Святилище періоду бронзи ("святилище-яйце")

 

Святилище ІІІ-ІІ тис. до н.е.

 

Бригантина (перша половина ХІІІ ст) 

 

Козацька "чайка" (перша половина XVIII ст.)