У Гурзуфській бухті, немов два скам’янілих вітрила, розташовані скелі Адалари (в перекладі з турецької це слово означає "острова"). Ці скелі складені з порід, що складають головну гряду Кримських гір. Над Гурзуфом чітко видно величезне зниження – „гурзуфське сідло”. Саме з нього, як твердять науковці, "випали" скелі Адалари, а ще гігантський Червоний камінь (Кизил-Таш) - він зупинився вище траси, у центрі Гурзуфа - скельні накопичення гори Болгатура, а над морем могутньо піднімається Дженувез-Кая з руїнами генуезької фортеці.

 

Усі вони - кам'яні свідки різкого підйому головної гряди, що супроводжувався катастрофічними зсувами, відривом і сповзанням цілих скельних масивів, - називаються Масандровською свитою. Подібні скелі є по всьому ПБК, але ці скелі-близнюки найвідоміші.

 

Скелі Адалари - це два острови діаметром 20-30 м. Відстань між ними близько 40 м. Протока між скелями і берегом близько 200 м. Скелі є популярним місцем паломництва особливо для любителів підводного плавання, оскільки у цьому місці великою є вірогідність знаходження уламків кераміки, якорів і фрагментів суден і вантажів.

 

 

 

Блукаючі скелі Сцилла і Харібда, що описані Гомером в «Одіссеї», за однією з науково обґрунтованих версій, знаходяться в Криму в акваторії Артеківської бухти, недалеко від Гурзуфа. Це скелі Адалари, або скелі-близнюки.

 

 

Район біля Адалар був уважно досліджений в 1996 році кримським краєзнавцем, вчителем біології школи МДЦ «Артек» А.В.Фроловим і центром підводної археології Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. Під час цього дослідження був знайдений цікавий археологічний матеріал, який свідчить про численні корабельні аварії. Знайдено було 14 типів амфор античного і середньовічного періодів, які зараз зберігаються у Київському краєзнавчому музеї. Вивчаючи твір Гомера, А. Фролов впізнав в описах поета знайомі місця – Гурзуфську бухту, довколишні гори, гроти і скелі Адалари, які описані в «Одіссеї» як «бродячі». 

 

У морі, якщо наближатися до двох скель Адалар, можна побачити, як вони зближуються і відстань між ними скорочується: дальня скеля закриває ту, що стоїть ближче до берега. Коли ви пропливете скелі, озирніться та побачите, що Адалари почнуть розходитися. Таку ілюзію можна спостерігати і з берегового боку.

 

 

 

Які ж причини загибелі численних парусних судів в акваторії Гурзуфу, де знаходиться приваблива для судів бухта для укриття під час штормів? Дослідники пояснюють, що на шляху судна, під час переходу в бухту, виникають «бродячі скелі» Адалари, в районі яких розташовані найсильніші підводні течії, протилежні попутним вітрам. Окрім того, численне підводне каміння, що обрушилося зі скель, також завдало та завдають серйозну небезпеку для парусних судів як у минулому, так і сьогодні.

 

Останніми роками біля цих скель знайдені унікальні речі: кам'яно-дерев'яний пластиноподібний якір трапецієвидної форми з трьома отворами. Такий тип якоря був характерний для Східного Середземномор'я на початку XX-IV ст. до н.е. Кам'яний пластиноподібний якір округлої форми з одним отвором, також знайдений в районі Адалар, був поширений в старовині від західних берегів Європи до східних – Азії. Ці знахідки підтверджують, що інтерес античної Греції до побережжя Північного Причорномор'я активно виявився після десятилітньої троянської війни. В «Одіссеї» Гомер також згадує кам'яні якорі:

 

 

Скелі Адалари мають різну висоту та підносяться над рівнем моря відповідно на 33 і 48 метрів. Останній сильний землетрус у Криму 1927 року, що досяг 8 балів, обрушив частину ближньої скелі. Це добре видно при зіставленні дореволюційних фотографій ресторану «Венеція» (що існував на ближній до берега скелі), із сучасними фотознімками. До речі, ці скелі-острівці розташовані на відстані 40 ліктів один від одного, що відповідає тексту Гомера, тобто прицільному «пострілу з лука».

 

Адалари на початку минулого століття 

 

Гіпотеза щодо того, що Гомер в „Одіссеї” описує саме кримські скелі Адалари, може бути підтверджена або спростована. Але чому тоді ми віримо в те, що „Одіссея” описує острів „Кріт”, і сумніваємося, що в цій поемі мовиться і про наш край?