Тут – на площі близько 20 кв. км – спостерігається велика кількість природних і штучних відслонень, в яких закарбована багата і розмаїта інформація про мезо-кайнозойську (245 млн років тому - донині) історію геологічного розвитку Серединних Карпат і Закарпатського неогенового прогину.

 

Територія, що описується, розташована на лівобережжі р. Боржава, в її середній течії, безпосередньо на схід від с.с. Приборжавське (Заднє) і Луково (Іршавський район Закарпатської області). Вона характеризується середньогірським середньорозчленованим рельєфом і, за мірками Карпатського регіону, дуже доброю відслоненістю. Північно-західна частина території вкрита негустою чагарниковою і трав’яною рослинністю, південно-східна (більш висока ) – буковим лісом.

 

 

Наукова цінність місцевості полягає в багатогранності і різноманітності геологічної інформації, яку можна «прочитати» в природних і штучних відслоненнях гірських порід цієї мальовничої ділянки Закарпатського середньогір’я.

 

У плані тектонічного районування в межах ділянки виділяються: моласові неогенові туфогенно-осадові накопичення Закарпатського прогину, які з різким кутовим неузгодженням перекривають утворення складчастого фундаменту; Пенінська (або Стрімчакова) зона, складена пісковиками, алевролітами, аргілітами і виходами юрських вапняків; і Внутрішня Мармароська підзона Серединних Карпат, складена тонко ритмічним флішем, гравелітами, пісковиками, з олістолітами крейдових вапняків.

 

 

У лівому борті р. Боржава, на південно-східній околиці с. Приборжавське, розташований старий, а в кілометрі від нього на південний схід і новий кар’єри, в яких розкриті рожеві світло-сірі, кремові мармуризовані вапняки верхньої юри-нижньої крейди. Породи розбиті густою мережею різноорієнтованих тектонічних порушень, тріщин, виповнених кальцитовими прожилками. Часто спостерігаються тектонічні брекчії, в яких уламки рожевих вапняків зцементовані гідротермальним білим кальцитовим матеріалом.

 

 

Повздовж зон розривів спостерігаються дзеркала ковзання - інтенсивне дроблення (розтрощування мінералів і гірських порід під тиском), розповсюджене озалізнення, місцями зустрічаються стяжіння піриту.

 

 

У масивних вапняках, особливо в сірих пелітоморфних різновидах, частіше в південно-західній частині днища кар’єру, зустрічаються скупчення решток пелеципод (в основному, відбитки черепашок). В породах також є численні знахідки викопної фауни: белемніти доброї збереженості та амоніти – відбитки їх внутрішніх ядер, і цілі скам'янілі черепашки, які є свідками того, що 160-130 млн років тому на цьому місці було море і існувало воно майже 100 млн років!

 

 

Кар’єр з усіх сторін, особливо з південної, оточують дуже мальовничі, хоч і невеличкі, гірські вершини (фото klobuk_pan). Це субвулканічні утворення - андезитові і діабазові порфірити і кварцові діорит-порфірити, що проривають товщу осадових порід (пісковиків, конгломератів, алевролітів, глин, мергелів), які свідчать про те, що приблизно 20 млн років тому тут проявлялась значна тектонічна активність, відбувались  виверження вулканів, росли молоді гори - Карпати.

 

 

На поверхні в межах ділянки відкриті «корні» вулканічного пасма – численні дрібні жерла (неки), субвулканічні інтрузії різної форми. У вигляді різнонаправлених ланцюжків, вони часто трасують розривні порушення; зокрема на карті спостерігається кільцеве вулкано-тектонічне підняття, яке має форму неправильного еліпсу ( 1х2 км² ).

 

На протязі трьох км (при загальній довжині 5 км) кільцевий розлом картується по серії витягнутих інтрузивних тіл (шириною – до декількох десятків метрів), вкорінених безпосередньо по його площині. Вони складені темно-сірими щільними масивними андезитовими порфіритами. Ще два таких тіла, майже ізометричної ( в плані ) форми геометризовані всередині кільцевої структури. В одному з них утворився грот ( ширина у підошві – 4 м, глибина – близько 5 м, висота – 1 м, нижня частина засипана уламками порід.

 

 

Є тут і буре вугілля - малопотужні лінзовидні, такі, що швидко виклинюються, прошарки лігніту - викопної деревини, яка змінилась внаслідок розкладання, але зберегла структуру і зовнішній вигляд.

 

З метою повноцінного функціонування майбутнього геопарку, за домовленістю з керівниками кар'єроуправління (на засадах оренди), в його приміщенні можливе створення невеликого геологічного музею (колекції гірських порід, решток викопної фауни стародавнього моря, стенди з графічними геологічними матеріалами, маршрути екскурсій, тощо). За своїми наявними на сьогодні і (тим більше) потенційними можливостями (показовість, багатогранність, різноманітність інформації) ділянка "Клобук" набагато перевищує аналогічний Банськоштявницький геопарк Словаччини.