Ольвія в перекладі означає «Щаслива». Розташована на правому березі Бузького лиману біля сучасного с. Парутине Очаківського району Миколаївської області. Це комплекс пам’яток відомого античного міста-держави, який знаходиться за 40 км від обласного центру.

Ольвія була заснована грецькими переселенцями на початку VI ст. до н.е. і проіснувала майже тисячу років. Це місто згадував у своїх творах Геродот. В епоху розквіту територія міста досягала 55 га, його некрополя – до 500 га, а по берегах Бузького, Дніпровського і Березанського  лиманів розмістилися півтори сотні сільськогосподарських поселень, що складали сільську околицю міста. 

Ольвія. Загальний вигляд з літака. Фото О. Кремко, litopys.com.ua

Ольвія – офіційна назва міста, засвідчена в декретах, написах на монетах, більшості літературних джерел. Проте в творах деяких античних авторів місто названо Борисфеном (за грецькою назвою Дніпра), а його жителі — борисфенітами. Певно, це пояснюється тим, що Ольвія знаходилася неподалік від гирла Дніпра, а цю ріку греки вважали однією з найбільших рік у світі.

Сьогодні на цьому місці – Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія», заснований у 1926 році як комплекс пам’ятників – залишків відомого античного міста-держави Ольвії. Заповідник займає площу у 300 га.

Територія заповідника включає городище і некрополь стародавньої Ольвії. До складу заповідника також включено острів Березань, де існувало найдавніше в Північному Причорномор’ї давньогрецьке поселення. Острів Березань розташований у Чорному морі, за 12,8 км на південний захід від Очакова.

Гончарне горно. І ст. н.е. Фото litopys.com.ua

Городище являє собою трикутник між Північною, Заячою балками та лиманом. Воно складається з трьох частин: верхнього міста, терасного міста, площею 30 га, та нижнього міста. Нижнє місто з портом, площею понад 25 га, затоплене водами Бузького лиману.

Некрополь (місто мертвих) Ольвії займає площу біля 300 га і знайомить нас з різноманітними типами поховань і споруд для цього.

Цікавою в північному Причорномор’ї є ольвійська система водопостачання. Тут збереглися резервуари для води, фрагменти кам’яного жолоба, по якому вода подавалася за допомогою так званого сифона до побутових споруд.

Типовою для стародавнього архітектурного ансамблю є агора — майдан розміром біля двох тисяч квадратних метрів. Навколо нього розміщувались торгові, адміністративні, культурні, навчальні і спортивні споруди.

Напис про споруду оборонної стіни з присвятою Демерті, Корі, Плутону і народу, ІІ ст. до н.е. Фото litopys.com.ua

Заповідник має власний музей, фонди археологічних матеріалів (понад п’ятдесят тисяч одиниць зберігання), наукову бібліотеку, експозицію архітектурно-будівельних залишків античної доби. Експонуються залишки фортечних мурів, житлових кварталів, римської цитаделі, Західного та Центрального теменосів, поховальних склепів та ін. 

Під час багаторічних розкопок і Ольвії виявлено велику кількість високохудожніх творів мистецтва, які прикрашають вітрини багатьох музеїв світу: Петербурзького Ермітажу, Одеського археологічного музею, Київського національного історичного музею, Лондонського музею, Паризького Лувру, Берлінського музею та інших. Унікальна колекція античних пам’яток представлена і в музеї заповідника Ольвії.

В цій будівлі розташовується музей міста Ольвії. Фото з сайту wikipedia.org

Ольвія як окреме місто-держава

Ольвія являла собою типовий античний поліс, політичний устрій якого — демократична рабовласницька республіка.

Органи державного управління поділялися на законодавчі й виконавчі. Законодавчі функції належали народним зборам (що скорочено називалися «народом») і раді, від імені яких видавалися декрети й постанови. Народні збори, що в них юридично могли брати участь усі повноправні громадяни, вирішували питання зовнішньої політики, оборони держави, взаємовідносин з навколишніми племенами, зокрема організацію посольств. Народні збори видавали закони про грошовий обіг, розв’язували питання про забезпечення населення продовольством у неврожайні роки, приймали постанови про надання привілеїв купцям і звільнення їх від сплати мита, надання громадянських прав іноземцям.

olbio.ochakiv.info

До функцій ради входило попереднє обговорення всіх найважливіших питань державного життя, після чого ці питання виносилися на розгляд народних зборів. Крім того, рада контролювала роботу органів виконавчої влади, займалася іншими питаннями, зокрема перевіркою здатності кандидатів займати державні посади перед їх виборами або призначенням.

olbio.ochakiv.info

Виконавчу владу здійснювали різні колегії — магістратури або окремі службові особи — магістрати, які обиралися на народних зборах відкритим голосуванням строком, як правило, на один рік.

Найвищою магістратурою була колегія архонтів з п’яти чоловік. Вона не тільки керувала всіма іншими колегіями, а й могла скликати в разі потреби народні збори, особливо в момент загрози нападу ворогів. Архонти стежили також за станом фінансів, карбуванням грошей.

olbio.ochakiv.info

Безпосередньо фінансовими справами займалися дві колегії: колегія Дев’яти й колегія Семи. Доходи держави складалися зі збирання мита, добровільних пожертвувань, податків на жертвоприношення, платежів за орендоване державне майно, стягання штрафів та конфіскацій майна.

Колегія стратегів з шести чоловік відала військовими справами, дбала про обороноздатність і захист держави.

До складу державного апарату входили й одноособові посади гімнасіарха, що керував гімнасіем і, певно, іншими формами навчання та фізичного виховання юнацтва, влаштуванням різних змагань; глашатая, який оголошував на народних зборах, у театрі та громадських місцях декрети й постанови; секретарів, жерців та ін.

В Ольвії існував також суд, що складався з кількох відділів; кожний з них відав певним колом питань. У судочинстві брали участь судді, обвинувачені, свідки. Визнаних винними штрафували, іноді як міру покарання щодо них застосовували конфіскацію майна тощо. Особливо суворо карали вільновідпущеників, їх навіть могли повернути знову в рабство.

В місті не було різкої майнової диференціації, серед жителів хори не існувало власників великих господарств або садиб. Населення периферії у пізньоархаїчний час складалося з малозаможних людей, як видно, вільних землеробів, побут і економічні можливості яких мало чим різнилися від умов життя і становища рядових городян.

olbio.ochakiv.info

Кінець IV—III ст. до н. е. були для Ольвії періодом найбільшого розквіту. В цей час розгорнулося велике будівництво, як монументальне — культове і міське, так і приватне: іноді переплановувалися і перебудовувалися цілі райони. Територія міста досягла максимальних за всю його історію розмірів — близько 50 га. На кінець IV ст. до н. е. припадає і грошова реформа, коли Ольвія почала карбувати власну золоту монету.

Розвивалися гончарне, металургійне, ткацьке, косторізне та інші ремесла, певною мірою рибальство (в Ольвії існував окремий рибний ринок). Значно розширився ареал торговельних зв’язків та обсяг торгівлі.

Піднесення економіки й культури міста супроводжувалося розвитком його сільськогосподарської округи — хори. Відновлювалося життя на багатьох старих поселеннях, засновувалися нові. Розширилося використання у будівництві каменю, житла будувалися на зразок міських. В цей час з’явилися досить великі садиби.

Приблизно з кінця III — першої половини II ст. до н. е. Ольвія вступила в період соціально-економічної та політичної кризи, що охопила майже весь грецький світ. Спостерігається зубожіння середніх верств населення і зосередження величезних багатств у руках окремих осіб.

olbio.ochakiv.info

Поряд із загостренням внутрішніх суперечностей, які роздирали ольвійське суспільство, значно погіршало і зовнішньополітичне становище держави: їй постійно загрожували напади навколишніх племен, яким вона платила данину.

Соціально-економічна і політична криза, що охопила колись квітучий поліс, завершилася всередині І ст. до н. е. найстрашнішим за всю історію Ольвії розгромом. Вона зазнала нападу з боку гетів Дністро-Дунайського межиріччя під проводом Буребісти. Після цієї навали місто остаточно втратило значення одного з найважливіших торговельно-економічних центрів Північного Причорномор’я.

olbio.ochakiv.info

На жаль, з початку XIX ст. на території Ольвії проводились хижацькі археологічні розкопки. А за часів СРСР передмістя археологічного об’єкту використали для помешкань колишніх в’язнів радянських тюрем. Тож тут можна було за невелику ціну придбати археологічні знахідки, античні кераміку, монети у місцевих жителів. Частка споруд давньогрецького міста була розібрана на будівельні матеріали. Охорони ця цінна археологічна пам’ятка не мала десятиліттями.

olbio.ochakiv.info

Статус заповідника Ольвія набула у 1926 році. З проголошенням незалежності України розпочалися повільні заходи з приводу охорони археологічної пам’ятки і дослідження руїн та некрополів міста, визначені кордони пам’ятки. У 2002 році заповідник набув статусу національного.

Екскурсія містом

ГОЛОВНІ МІСЬКІ ВОРОТА

Верхнє місто. Залишки західних воріт. Фото Фото О. Кремко, litopys.com.ua

В північній частині міста в давнину перебували головні міські ворота Ольвії. На жаль, під час першої світової війни, коли Ольвія залишилася без охорони, кам’яні залишки древніх воріт і, пов’язаних з ними оборонних споруд, відкриті Б. В. Фармаковським в 1907-1908 рр., були розкрадені.

Головні ворота складалися із двох прольотів. Великий проліт перебував у центрі; він вів у місто з півночі на південь. Малий проліт, орієнтований із заходу на схід, був розміщений на схід від великого прольоту. У тривожні часи двостулкові ворота обох прольотів закривалися наглухо засувами. Під час воєнних дій ворота, ймовірно, заставлялися зсередини каменями.

Будучи одним з найбільш уразливих місць міської оборони, головні ворота були укріплені чотирма вежами, по дві з кожної сторони, висунутими трохи поперед лінії воріт, внаслідок чого перед входом в Ольвію утворилася невелика площа. Ця система дозволяла тримати ворога не тільки під фронтальним, але й під фланговим обстрілом.

ДІЛЯНКА І

Залишки житлового будинку з колодязем. І ст. н.е. Фото litopys.com.ua

Це північно-східна частина верхнього міста. Тут у давнину починався схил, що вів в нижнє місто, і  був  терасовидно забудований. Протягом багатьох років розкопок на цій ділянці розкрита частина верхніх трьох терас, розташованих одна нижче іншої на  1,5—2 м.

Основні будівлі, виявлені археологами, знаходяться на середній терасі. У напрямку із заходу на схід тут проходить вузька брукована вулиця, по обидва боки якої були будинки. На північ від вулиці відкриті  залишки великого будинку III-II ст. до н.е. Три входи з’єднували  його з вулицею. Кожен вхід вів у брукований дворик. Ансамбль з’єднувався з Північними воротами й південною половиною міста Головною поздовжньою вулицею.

АГОРА

Залишки колон. Фото wikipedia.org

Центром ансамблю була агора – площа розміром близько 2000 кв. м, навколо якої були зосереджені торгівельні, адміністративні, культові, громадські й навчально-спортивні будівлі. Агора, як площа, цілком ймовірно, виникла ще наприкінці VI ст. до н.е.

На півночі агора відокремлювалася від теменоса стоєю, яка представляла собою портик з двома рядами колон, очевидно, іонічного ордеру, відкритий убік агори. Від будівлі збереглися лише залишки фундаментів під зовнішні стіни й внутрішній ряд колон. Довжина зовнішньої  стіни стої 45 м; її  зведення відноситься до кінця IV ст. до н.е.

ТЕМЕНОС

Західний теменос, вівтар ІІІ ст. до н.е.

Священна ділянка – теменос – представляла собою обгороджену територію, де розташовувалися храми й вівтарі найбільш шанованих божеств, а також скарбниці. Ольвійський теменос мав вхід зі Східної вулиці. Тут був центральний вівтар, храми Аполлона Дельфінія й Зевса та дві невеликі споруди, очевидно скарбниці.

За час свого існування – з кінця VI по II ст. до н.е. – теменос і його окремі будівлі неодноразово перебудовувалися. На початку V ст. до н.е. теменос  був обнесений огорожею. У його північній частині будується храм іонійського ордеру Аполлона Дельфінія, поблизу від якого розташовувалася майстерня по виготовленню мідних виробів, скарбниця, водойма. В храмі Аполлона Дельфінія були влаштовані постаменти для установки статуй, міських постанов і декретів. Були зведені нові вівтарі, у тому числі для узливань і спалення.

Майже від всіх будівель VI-II ст. до н.е. – храмів, огорож, західного портика – збереглися лише незначні фрагменти: окремі камені або невеликі відрізки кладок, а також шарові основи.

Виключення представляють головний вівтар, що є зразком високої майстерності ольвійських будівельників, і канали водовідвідної системи. Ці водогони  відводили, мабуть, дощові води у водойму, розташовану на Головній вулиці. З водойми води через кам’яний канал трикутного перерізу, що проходив під вимосткою Головної вулиці, надходили у водозбірну цистерну. Від нижньої частини цистерни відходив канал.

Внаслідок того, що шарові основи цих будівель повністю зруйновані, сьогодні експонуються їх схематичні плани в реставрованому вигляді.

ГІДРОСИСТЕМА

Система призначалася для постачання водою Нижнього міста й складалася з накопичувального резервуара (розміри в плані 2,8×2,0 м при глибині 3,95 м), керамічних труб, що проходили в спеціально виритій підземній галереї з оглядовими колодязями протягом 19,5 м (було виявлено три колодязі), і водоприймального пристрою, скоріше за все у вигляді фонтана.

Час функціонування цієї системи відноситься до V ст. до н.е.; пізніше, з кінця IV ст. до н.е., трубопровід був розібраний, а накопичувальний резервуар став використовуватись  для збору дощової води.

Зберігся резервуар, фрагменти кам’яного жолоба, у якому були покладені керамічні труби водопроводу і два оглядові колодязі. Звертає на себе увагу високоякісна кладка стін резервуара, типова для кінця V- IV ст. до н.е. Невеликі гнізда, влаштовані в стінах водойми, призначалися, очевидно, для кріплення конструкції сифона.

СХІДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ РЯД

Агора зі східної сторони межувала з торгівельним рядом, від якого збереглися  залишки  восьми  підвальних  приміщень.  При розкопках тут  знайдена  велика  кількість  уламків  привозного чорнолакового, різного місцевого посуду, близько 700 екземплярів монет.

ГІМНАСІЙ

Приміщення гімнасію  виходило на південну сторону центральної площі  (V-III  ст. до  н.е.).  У результаті розкопок відкритий внутрішній   двір – палестра, оточений  з  двох сторін  портиками аттичного ордеру  (збереглися кам’яні бази   декількох  стовпів), уздовж  його  східного  портика – лазневий комплекс, що складався  з декількох суміжних кабін з підводкою туди холодної й гарячої води, а також пристроєм стічної каналізації.

До комплексу гімнасія відносилася й група приміщень з колодязем глибиною більше  12 м і розташованих поруч трьох кам’яних резервуарів для підігріву води, що надходила по керамічному трубопроводі до лазневих будов.  У приміщенні з колодязем у ніші стіни було встановлено погруддя статуї Аполлона. На південному сході від цього комплексу виявлено кілька підвальних приміщень, в одному з яких знайдено 104 монети й 19 червоноглиняних  мініатюрних товстостінних флакончиків. Дослідники вважають, що група з трьох приміщень представляла собою невеликий торгівельний ряд;  одне з приміщень, очевидно, було аптекою.

Поруч з гімнасієм, на захід від нього, на південну сторону агори виходив  будинок, скоріше за все, адміністративного призначення, де, можливо, розміщалися окремі магістратури. Від нього збереглися тільки шарові основи стін невеликих приміщень, що розташовувалися у два ряди.

ОБОРОННА СТІНА РИМСЬКОЇ ЦИТАДЕЛІ

wikipedia.org

В II ст. н.е., з введенням в Ольвію при Антоніні Пії римського гарнізону, у південній третині Верхнього міста була зведена цитадель, оточена із заходу, півночі й північного сходу системою стін і веж. Очевидно, така система існувала й з південно-сходу, однак її місце розташування поки невідомо. Вхід у цитадель вів з півночі, де від воріт до півдня (до будинку римського гарнізону, відкритому на ділянці Л) вела вулиця. На захід від вулиці, на відстані приблизно 50 м від воріт, виявлені будівельні залишки й кілька присвят Аполлону Простату. Ці знахідки дозволили Б. В. Фармаковському припустити, що в II- III ст. н.е. тут перебував храм, присвячений Аполлону Простату.

ДИКАСТЕРІЙ  (Суд)

Виходив на головну поздовжню вулицю портиком, від якого збереглися  тільки шарові основи; внутрішній двір був оточений з півночі та сходу дванадцятьма критими приміщеннями. При розкопках  тут знайдено велику кількість черепків з продряпаними на них іменами. Такі черепки називались остраконами і використовувались в суді при голосуванні. Крім того,  виявлено  близько  550 невеликих  глиняних  коржиків – своєрідних лічильних фішок. Приміщення побудовано, очевидно, в  III ст. до н.е. на місці раніше зруйнованого дикастерія. В частково зруйнованому  підвальному приміщенні були знайдені рідкісні знахідки – дві бронзові псефи (жетони) для голосування.

За інформацією з сайтів Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія», Електронна бібліотека України, ebk.net.ua, Вікіпедії