Поселення відоме з письмових джерел початку XVI століття під назвою Святі Гори. Перша письмова згадка про поселення та переправу біля Святих Гір датується 1526 роком, в спогадах Сигізмунда Герберштейна.
Із 1624 року у Святих Горах згадується Святогірський Успенський чоловічий монастир, вибитий у крейдяних скелях правого берегу Сіверського Дінця.
У другій половині XVI ст. організовано сторожову і станичну служби по Дінцю, у межах яких на лівому березі Сіверського Дінця діяла 5-а Святогірська сторожа.
Святогірська Свято-Успенська лавра
Святогірська Свято-Успенська лавра – старовинний монастир, розташований на території Донецької області, у місті Святогірськ. Свято-Успенська лавра складається з комплексу печер і наземних будівель XVII-XIX століть. За припущенням істориків Святогірська лавра зводилася за часів Київської Русі.
Святогірська лавра включає комплекс печер. Свято-Успенський собор – головний храм монастиря. Виконаний він у російсько-візантійському стилі, за проектом архітектора Олексія Горностаєва в 1858-1868 роках. Він має п’ять куполів. Над царською брамою розташована ікона Успіння Божої Матері – звідси і назва собору.
На території Святогорського монастиря також збереглася давня підземна церква Антонія і Феодосія, при якій у XIX столітті була влаштована усипальниця князів Голіциних.
Дуб Камишева – пам’ятник гвардії лейтенанту Камишеву Володимиру Михайловичу , встановлений на горі, на правому березі річки Сіверський Донець. Під час Великої Вітчизняної війни в районі м Святогірськ Донецької області радянські війська, в ході наступу, форсували р. Сіверський Донець. Володимир Камишев побачив неподалік від позицій батареї стоїть дуб з густою кроною і використав його в якості спостережного пункту. Таким чином він з легкістю керував вогнем. Проте його помітили і поцілили в крону дупа та смертельно поранили сміливця.
За інформацією з сайтів: Вікіпедія, Дороговказ