Вже традиційно, в п`ятницю о 8.00 телеканал ICTV покаже коротку ознайомчу версію фільму про загадкову Диканьку та столицю українського гончарства Опішню.
Опішня і Диканька нині йдуть пліч-о-пліч в туристичному маршруті Полтавщиною. Знаходяться вони зовсім близько. Історія та культура у них теж тісно переплітаються.
Опішня — стародавнє козацьке містечко, сьогодні — це один із наймогутніших і найславетніших центрів культурної самобутності українців, всесвітньо відома столиця гончарства. Упродовж трьох останніх тисячоліть на цій території інтенсивно розвивалося гончарство. Наприкінці ХІХ- на початку ХХ століття в містечку працювали близько 1000 гончарів, вироби яких експортували майже на всі континенти світу.
Сьогодні на території селища діють 7 музеїв, які варто відвідати:
1. Національний музей-заповідник українського гончарства.
2. Національна галерея монументальної скульптури.
3. Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко.
4. Меморіальний музей-садиба родини Пошивайлів.
5. Меморіальний музей-садиба Леоніда Сморжа.
6. Національні виставки кераміки в Центрі популяризації гончарної спадщини України.
7. Музей мистецької родини Кричевських.
В останньому знаходиться рідкісна пам`ятка державного значення — купюра номіналом 2 гривні, спроектована 1918 року для УНР Василем Кричевським, на якій був вперше зображений малий герб України.
Особливості музеїв Опішні полягає у виключному ставлені до молоді, для якої знайдеться забави на будь-який смак. В музеях є можливість повчитися гончарному ремеслу, розмалювати гончарні вироби, пофотографуватись біля чудернацьких скульптур та покататись на гойделках 18 століття.
Диканька зустрічає туристів Тріумфальною аркою, однією із пам’яток архітектури ансамблю садиби Кочубеїв. Побудованана у 1820 р. на честь зустрічі і перебування царя Олександра І, (автор проекту — академік архітектури Луїджі Руска (італ. Luigi Rusca), класицизм). Арку вважають єдиною пам’яткою на землях сучасної України, пов’язаною з увічненням пам’яті про війну і перемогу над вояками Наполеона у війні 1812 року. Також, проходячи під аркою, слід загадати бажання, яке неодмінно збудеться.
tkg.org.ua
Також, в Диканьці слід відмітити Миколаївську церкву, яка відома завдяки матері Гоголя та усипальниці Кочубеїв, у її підвалах розміщені саркофаги декількох кочубеївських поколінь. Але повернімося до Гоголя. Існує легенда, що саме ця церква допомогла майбутньому письменнику народитися на світ. Казали, що нібито на гоголівському роді лежало прокляття, через яке в тій сім’ї вмирали діти. Так, із 12 дітей Марії Гоголь-Яновської, матері письменника, вижило тільки чотири дівчатка та ще Микола, тому його мати й вирішила, що їхню родину було прокляте.
Ще до народження Гоголя хтось порадив його матері помолитися до ікони Миколи Чудотворця, на честь якого й була названа церква. Невдовзі в неї народився малюк, якого назвали Миколою на знак удячності Чудотворцю.
Неподалік від церкви, в лісі знаходяться знамениті Кочубеївські дуби, які є пам’яткою природи вікових дерев, охороняється Законом України з 1964 року. Це 4 велети (один стоїть окремо, неподалік лісницва) віком близько 800 років. За легендою, біля одного з велетенських дубів з 14-аршинним обхватом, що не зберігся, юна Марія (Мотря) Кочубей зустрічалася з гетьманом України Іваном Мазепою. Цей дуб так і називається в народі: дуб Марії або дуб Мазепи.
З тринадцяти років і до самої смерті Башкірцева вела щоденник, куди з вражаючою відвертістю заносила всі події свого життя, свої думки і почуття. «Я кажу все, все, все», — писала вона, призначаючи свій щоденник для друку. «Щоденник Марії Башкирцевої» вперше був опублікований у Франції в 1887 р.
