Антонієві печери – унікальний підземний архітектурний комплекс ХІ – ХІХ ст. у Чернігові, заснований на початку ХІ ст. батьком руського чернецтва Антонієм Печерським – одним із засновників Києво-Печерського монастиря…літописець написав: “… Антоний же пришед к Чернигову и взлюби Болдину гору и ископав пещеру, и ту вселися, и есть монастырь святое Богородицы на Болдиных горах и до сих дни”.

Завдяки багаторічним археологічним дослідженням відомо, що в стародавні часи монастир складався з порівняно невеликих підземних споруд. Це – печери, які використовувались монахами для відправлення релігійних обрядів та проживання, печерні некрополі (кимітирії) і підземні церкви. До речі, вони й сьогодні вражають відвідувачів печер та науковців своїми розмірами і архітектурними формами. Так, розташована біля входу в Антонієві печери церква пр. Антонія Печерського має розміри 11,7 м х 4 м, а висота храму пр. Феодосія Тотемського досягає 8 м 40 см, що майже дорівнює висоті трьохповерхового будинку (і це під землею!). Приміщення має форму восьмигранника, стіни прикрашені напівциркульними та квадратними нішами, над ними багатопрофільний карниз і завершує церковну споруду – купол.

На території печерного комплексу збереглась одна із наземних споруд того часу – Іллінська церква, вона використовувалась як хрещальня. Крім того, тут діяло, очевидно, декілька плінфовипалювальних печей, які могли виробляти за один цикл понад шість тисяч штук цегли. Таким чином, монастир не тільки забезпечував свої потреби в будівельному матеріалі, а, можливо, й виготовляв їх на продаж.

В період монголо-татарської навали на наступні століття печерний монастир, очевидно, був закритий і не діяв. І лише в середині ХVІІ ст., коли розпочинається відродження України, на кошти старшого сотника Чернігівського полку Степана Подобайла та зусиллями ієромонаха Зосима Тишевича відновлюється древній Богородичний монастир, ремонтується Іллінська церква. Та й сам печерний комплекс зазнав значних змін. А, на сусідній горі у ХVІІ-ХVІІІ ст.ст. споруджено унікальний монастир, який згодом отримав назву – Троїцько-Іллінський. Його головними спорудами є величний Троїцький собор та 58-метрова п’ятиярусна дзвіниця, з верхнього поверху якої видно майже все місто.

З 1967 року Антонієві печери та інші споруди Троїцько-Іллінського монастиря входять до складу архітектурно-історичного заповідника. Сьогодні підземний комплекс загальною довжиною 350 метрів складається із галерей, об’єднаних між собою.