На південь від м. Канів на території Канівського державного природного заповідника розташовані Канівські гори, серед яких виділяються гора Чернеча, Княжа гора (221,2 м), Мар’їні гори (224,4 м). На території Канівських гір знаходиться музей та могила Т. Г. Шевченко.
Завдяки Канівському природному заповіднику збережено та вивчається різноманітний рослинний та тваринний світ лісостепової зони України. Не менше наукове значення становить геологічна будова відомих унікальних Канівських гляціодислокацій. Цей природний об’єкт повинен бути віднесений до геологічних пам’яток державного значення та входити до складу Канівського державного природного заповідника. Місцевість дуже мальовнича, красива, прекрасна зона для відпочинку. На території заповідника проводиться практика студентів різних спеціальностей Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Регіональний ландшафтний парк “Трахтемирів” займає всю територію сучасного Трахтемирівського півострова, розташованого в межах Канівського Придніпров’я (східна піднята частина Придніпровської височини).
Місцевість характеризується розвитком ділянок височінь складної неправильної конфігурації з широкою мережею глибоких крутих розгалужених балок та ярів, схили яких зазнали опливу. Вкрита лісами та густим чагарником з галявинами, покритими трав’янистою рослинністю. Берег Канівського водосховища обривистий з численними ділянками зсувів та обвалів.
Власне Канівські гори займають територію від с. Трахтемирів на північному заході до с. Хмільна на південному сході. Особливістю їх геологічної будови є дислокованість відкладів осадового чохла, які зім’яті у складки, зібрані у лускато-насувні структури. Район відомий в літературі, як “Канівські дислокації”. Від суміжних територій чітко відрізняється своєрідним ландшафтом та унікальною будовою.
В будові геологічного розрізу території беруть участь докембрійські кристалічні утворення та потужна осадова товща, у складі якої встановлено відклади тріасової, юрської, крейдової, палеогенової, неогенової та четвертинної систем.
Дослідження геологічної будови району Канівських дислокацій проводяться з ХІХ ст., але й до нашого часу їх генезис однозначно не з’ясований. Серед геологів існують такі гипотези походження дислокацій: зсувна, гляціальна, тектонічна, гляціально-тектонічна. Осадовий чохол в районі дислокацій зім’ятий в дрібні складки, що утворюють покривно-лускату зону. Основним типом дислокованих форм є складки-підкиди, зібрані в лускаті структури. Складки та луски перекинуті на захід.
Маючи таку цікаву та незвичайну геологічну будову, територія РЛП “Трахтемирів” багата на історичні пам’ятки. В межах РЛП до нашого часу знаходиться городище, обмежене насипними оборонними валами ХІ–ХVст., які є історико-археологічними пам’ятками державного значення.
У ХV–XVIст. тут знаходився Трахтемирівський православний чоловічий монастир, який у 1578 р. був переданий реєстровому козацькому війську під госпіталь. В 1665 році його зруйнували польські війська. Пізніше на цьому місці була збудована церква. Зараз тут стоять два хрести, на місці старого кладовища зберігся ще один кам’яний хрест. За переказами, це могила реєстрового козака Василя Мухи.
На самій північній частині Зарубинецького мису знаходиться відокремлена гора Батура, яка отримала свою назву на честь похованого тут козака Батури. На вершині збереглася його могила з великим кам’яним хрестом. З гори відкривається надзвичайно мальовничий вид на Канівське водосховище, м. Переяслав-Хмельницький і Канівські гори. Починаючи з цього місця берегова лінія круто завертає на південь, аж до м. Канева.
Чернеча гора в Каневі, де похований Тарас Шевченко, священне місце для кожного українця.
* Інформація надана Державною геологічною службою України
