Сковородинівка

Область: Харківська

Сковородинівка знаменита тим, що тут деякий час жив і творив відомий мислитель Григорій Сковорода. Він тут помер і заповідав себе поховати. Могилу трохи перенесли, а в будинку, де він жив, зробили музей…

Село знаходиться у Золочівському районі Харківської області України, оточене невеликими лісовими масивами. Воно лежить на березі безіменної річечки, яка через 1,5 км впадає в річку Кадниця. Відстань до Харкова – біля 50 км.

У селі Сковородинівка розташований один із найвідоміших музеїв Харківської області – музей Григорія Сковороди, який має статус національного.

1ua.com.ua

1ua.com.ua

Музей оточений старовинним парком і садом (площа 18,2 га). Тут розташовані будинок поміщиків Ковалівських, де жив і помер Григорій Сковорода, його улюблені місця (700-річний дуб, криниця), могила філософа, пам’ятник йому, поміщицькі господарчі споруди (контора управляючого та амбар), братська могила радянських воїнів, мальовничий ставок.

Контора управляючого, будівля 18ст. Фото з сайту ukraineson.livejournal.com

Контора управляючого, будівля 18 ст. Фото з сайту ukraineson.livejournal.com

У приміщенні контори нині знаходиться адміністрація музею та сільський клуб. Підвальна частина будинку є залишком старого дому Ковалівських. Галявина між конторою, амбаром та братською могилою є місцем фольклорних фестивалів та інших культурно-мистецьких заходів, які проводяться також на майданчику перед музеєм.

Історія села

Село вперше згадується 1732 року як хутір, що належав вільшанському сотникові Івану Ковалівському та його брату Якову, деркачівському сотнику. Хутір мав 161 душу підданих. У XVIII – на початку ХХ ст. село називалося Пан-Іванівка на честь свого засновника — Івана Ковалівського.

У 1790 та 1794 в селі перебував видатний український філософ і поет Григорій Сковорода.

У листі до М. Ковалинського від 26 вересня 1790 року філософ писав: «Ныне скитаюся у моего Андрея Івановича Ковалевського. Имам моему монашеству полное упокоеніе, лучше Бурлука. Земелька его есть нагорная. Лѣсами, садами, холмами, источниками распещренна. На таком мѣстѣ я родился возлѣ Лубен. … ничего мнѣ не нужно, как спокойна келія, да наслаждаюся моею невѣстою… Бібліе!»

skovoroda.in.ua

skovoroda.in.ua

Сковорода гостював у Андрія Ковалівського і в квітні 1794 року, звідки вирушив до М. Ковалинського у Хотетовім на Білгородщині. У «Житті Григорія Сковороди» М. Ковалинський пише: «1794 года, августа 26 числа, отправился он в путь из Хотетова села в краину. … В концѣ пути своего почувствовал он побужденіе ѣхать в то же мѣсто откуда поѣхал к другу. …Слобода Ивановка помѣщика Ковалевскаго было то мѣстопребываніе, гдѣ нѣсколько времени жил он прежде и куда прибыл скончать теченіе свое. …Перед кончиною завѣщал предать его погребенію на возвышенном мѣстѣ близ рощи и гумна и слѣдующую здѣланную им себѣ надпись написать: «Міръ ловилъ меня, но не поймалъ».

Тут Григорій Сковорода і помер 9 листопада 1794 р. і був похований на узвишші. У 1814 р. прах мислителя перенесли з дідичних земель на церковні, за глибокий яр, де могила Сковороди зберігається й нині.

Парк

Парк з липовими алеями 18 ст. Фото з сайту ukraineson.livejournal.com

У 1795 сюди переселено кріпаків з інших місць і споруджено церкву Спаса-Преображення. Хутір перетворився на село. У XIX столітті ним володіли пани Ковалівські, Кузіни, Жилинський, Крейнер. На початку XX століття тут стояла гуральня та цегельня.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932–1933 роках, кількість установлених жертв у Великій Рогозянці, Гуринівці та Сковородинівці — 48 людей.

Під час Другої світової війни село у 1941–1943 було під німцями. Окупанти вбили 6 жителів, забрали в неволю 95 людей, пошкодили низку історичних пам’яток. У серпні 1943 село зайняли радянські війська. У боях за село загинуло 94 бійці.

Цікавинки музею

Музей було відкрито у 1922 році. В «Національному літературно-меморіальному музеї Г. С. Сковороди» експонуються книги, картини, предмети українського побуту, які яскраво передають дух того часу. Але головне місце посідає експозиція, присвячена саме життю Григорія Савича, його поетичній і педагогічній спадщині.

skovoroda.in.ua

skovoroda.in.ua

Світлий одноповерховий будинок, побудований в класичному стилі, стоїть на невеликому пагорбі. Одна з його кімнат – меморіальна. Тут відтворено обстановку, що оточувала Г. С. Сковороду в останні роки його життя: старовинне бюро, на якому лежать рукописи, книги, гусяче пір’я; ліжко, укрита домотканим рядном; скриню; на стіні – селянська свитка.

Кімната Сковороди. Фото з сайту ukraineson.livejournal.com

Кімната Сковороди. Фото з сайту ukraineson.livejournal.com

Три зали музею знайомлять відвідувачів з життям і творчістю видатного філософа і поета, з оточувала його атмосферою. Серед експонатів – діорама с. Чорнухи на Полтавщині, де народився Г. С. Сковорода, фотографії та малюнки місць, пов’язаних з його життям, портрети друзів і сучасників. Книги, одяг, предмети побуту ХVIII ст. дозволяють відчути колорит епохи. Є й унікальні експонати – годинник з дарчим написом Сковороди і скрипка, на якій він грав.

Скриня Сковороди. Фото з сайту ukraineson.livejournal.com

Скриня Сковороди. Фото з сайту ukraineson.livejournal.com

Поруч із музеєм знаходиться могила великого українця. Як й заповідав філософ, на місці його поховання не встановлювали  хреста – тільки камінь із написом: «Світ ловив мене, але не спіймав».

heroes.profi-forex.org

heroes.profi-forex.org

За переказами, Сковорода викопав собі могилу сам. За день до смерті він повідомив  усім, що помре, переодягнувся в білий одяг, а на ранок відійшов у інший світ. Але на цьому містика не закінчується. У XIX столітті садибу Ковалевських придбала досить заможна  поміщиця Кузіна. Кажуть, щоночі їй став ввижатись  старець у білому одязі. Злякавшись, поміщиця веліла  перенести могилу Сковороди подалі, за яр.

Цей міст веде до місця поховання Сковороди.

Цей міст веде до місця поховання Сковороди. Фото з сайту ukraineson.livejournal.com

Від музею вниз до ставка веде вимощена каменем стежка. Пройшовши по ній кілька метрів, можна побачити клумбу, від якої символічно розходяться на всі боки сім липових алей.

Одна з доріжок приведе вас до дуба, під яким полюбляв працювати Сковорода. Співробітники музею кажуть, що в дуплі містився письмовий столик, стілець. І там могли спокійно сидіти і спілкуватися дві людини. Зараз дерево вже мертве, біля нього знаходиться барельєф філософа. Поруч з цим 700-річним дубом росте дуб-син, посаджений Григорієм Савичем.

skovoroda.in.ua

skovoroda.in.ua

Влаштувати пікнік і перекусити після прогулянки можна на мальовничому ставку, який в народі називається Панські штани. Він утворений двома струмками, що стікають по балках. Ставок знаходиться прямо за парком музею.

Криниця Сковороди.

Криниця Сковороди. Фото з сайту ukraineson.livejournal.com

Тут же, неподалік біля с. Бабаї, розташований гідрологічний пам’ятник природи місцевого значення, відомий як «Холодна сковородинівська криниця». Згідно з легендою, мандрівний філософ сам розкопав це джерело. У 1960 р поруч з джерелом в Бабаях була встановлена меморіальна дошка, яка вказує, що джерело є пам’яткою історії та культури.

Пам’ятки Сковородинівки

Національний літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди, міститься в будинку дідича А. І. Ковалівського (XVIII ст., розширено на початку XX ст.) — пам’ятка архітектури. До 1972 року в будинку, де проживав і де помер Сковорода, була школа. Потім там засновано музей, що з 2008 року має статус національного.

Могила Григорія Сковороди — пам’ятка історії та монументального мистецтва (національний пам’ятник історії з 1965 року)

Парк XVIII ст. з липовими алеями — пам’ятка садово-паркового мистецтва, висаджено на площі 18,2 гектари, фруктовий садок.

Улюблені місця Г. Сковороди: 700-літній дуб та криниця.

Пам’ятник Г. Сковороді (з 1972 р. робота скульптора Івана Кавалеридзе; до того існували пам’ятники роботи скульп. Б.Кратка (1926) та І.Мельгунової (1938)

Будинки поміщицької контори XIX ст. (на підмурках кінця XVIII ст.) та комори (амбару) XIX ст.

skovoroda.in.ua

Комора. Фото з сайту skovoroda.in.ua

На «братській могилі радянських воїнів» установлено пам’ятник (1954) та пам’ятний знак односельцям.

Інформація з сайту Національного літературно-меморіального музею Г.С.Сковороди, Третя варта, find-way.com.ua

 

Ви дещо не врахували