Вижниця – невелике прикарпатське містечко з населенням всього близько 5 тисяч мешканців. Але дивовижна краса навколишніх гір та лісів, стрімкого Черемошу у поєднанні з оригінальною архітектурою австрійських часів робить її справжньою перлиною прикарпатської частини Буковини.
Розташована Вижниця біля підніжжя Карпат, на правому березі бурхливого Черемошу, за 70 км від обласного центру – Чернівців. Назва міста походить від слова «вижній» (верхній).
Історія міста
Перша згадка про місто міститься у молдовському літописі за 1501 рік.
У 1514–1574 роках місто перебувало під владою турків. До 1774 року Вижниця була підпорядкована Молдовському князівству, пізніше — Австро-Угорщині.
Вижниця розвивалася як торгове поселення, тісно пов’язане з гірськими і низинними районами Буковини, славилася хорошими ярмарковими традиціями. Статус ярмаркового місця поселення отримало 1767 року.
Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (1790–1812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля.
Жорстока експлуатація, свавілля чиновників і дідичів викликали масові виступи і хвилювання серед народних мас. Населення гір піднялось на антифеодальну боротьбу. В 1817—1830 роках поблизу Вижниці діяв загін опришків, очолюваний Мироном Штолюком. В 1848—1849 роках вижницькі селяни брали участь в антифеодальному русі під керівництвом Лук’яна Кобилиці.
andy-travel.com.ua
1855 року Вижниця стала повітовим центром. Місто не раз зазнавало стихійного лиха. Черемош, виходячи з берегів під час літніх дощів, часто затоплював навколишні поселення. У 1895 році повідь майже повністю зруйнувала будинки міщан, розташовані понад річкою. На цій трагедії вирішив нажитися поміщик Рей. За високу плату він почав продавати потерпілим невеличкі ділянки, які знаходились на підвищеній терасі. Так виникла частина міста, яка зараз називається Новою Вижницею (район лікарні). У 1909 році багато будинків було знищено пожежею.
Вижниця зазнала страшного спустошення у роки Першої світової війни. Місто кілька разів переходило з рук у руки, внаслідок чого більшу частину будівель перетворили на руїни, а кількість жителів зменшилася до 500 осіб.
Видатні імена
1905 року у Вижниці організовано крайову школу різьбярства, токарства й металевої орнаментики. Її відвідувало 20 дітей. Засновниками і вчителями її були славнозвісні гуцульські різьбярі Василь Шкрібляк, Василь Девдюк, Марко Мегеденюк, Федір Гнатюк. Вироби школи незабаром стали відомими далеко за межами краю.
Протягом 1869—1872 рр. інспектором шкіл Вижницького повіту працював письменник Юрій Федькович. Деякий час у Вижниці жив і помер український художник, письменник і громадський діяч Корнило Устиянович (1839—1903). Тут народився відомий польський художник Юліуш Косак (1824—1899); провела свої дитячі і юнацькі роки польська художниця Ганна Чарториська.
У місті бували українські письменники: Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, художник Іван Труш та інші діячі культури. Громадськість міста завжди гостинно і радісно зустрічала своїх улюблених митців. 23 липня 1901 року на честь приїзду Лесі Українки в найбільшому на той час приміщенні було організовано великий концерт.
Вижниця є батьківщиною народного артиста України Назаря Яремчука, тут зародилися вокально-інструментальний ансамбль “Смерічка” та фольклорно-танцювальний ансамбль “Смеречина”, розпочинав творчу кар’єру Василь Зінкевич та багато інших відомих діячів мистецтв.
Пам’ятки Вижниці
Якщо від вокзалу прямувати до центру міста, то на розі вулиць Української та Шкрібляка розташована трьохповерхова будівля гімназії. Українська гімназія у Вижниці була яскравим осередком національного життя українців в австрійський період. Заснована 22 листопада 1908 року при сприянні при сприянні громадського діяча, дипломата, депутата австрійського та буковинського сеймів барона Миколи Василька, вона стала центром виховання молоді в національному дусі для всієї Гуцульщини та Прикарпаття.
andy-travel.com.ua
Трохи вище за гімназією, якщо підніматися уверх вулицею Шкрібляка, побачимо корпуси районної лікарні, збудовані за австрійських часів.
andy-travel.com.ua
Ще вище, у будинку під номером 13 по вул. Загула розташовані два корпуси Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. Василя Шкрібляка – найстарішого в Західній Україні мистецького навчального закладу. Перед училищем встановлено пам’ятник Василеві Шкріблякові.
andy-travel.com.ua
Музей Вижницького коледжу прикладного мистецтва розташований на перехресті вулиці Української з вулицею Т.Шевченко за адресою вул. Українська, 67. У фондах музею коледжу зберігаються понад 600 експонатів дипломних та кращих семестрових робіт: це жіночі блузи, чоловічі сорочки, серветки, рушники, доріжки, скатертини тощо.
andy-travel.com.ua
За корпусами коледжу – сквер з бюстом видатного поета Буковинської Гуцульщини Юрія Федьковича. Поруч зі сквером – житловий будиночок, в якому протягом 1869 – 1870 років мешкав поет, будучі повітовим інспектором народних шкіл, домагаючись запровадження у них навчання рідною мовою.
Будинок, в якому жив Ю. Федькович. Фото andy-travel.com.ua
На протилежному від музею коледжу боці вулиці Української, де збереглася історична забудова, стоїть Будинок дитячої та юнацької творчості, в якому за румунських часів розташовувалося найпопулярніше у Вижниці кабаре.
andy-travel.com.ua
Ліворуч напроти сучасного поштамту не доходячи до центральної площі розташована Вижницька загальноосвітня школа. Триповерхова будівля колишньої «народної школи» споруджена ще за часів цісаря Франца Йосифа і була осередком середньої освіти для вижничан починаючи від часів Австрійської імперії і закінчуючи незалежною Українською державою.
andy-travel.com.ua
Центр міста – площа Ринок – знаходиться між вулицями Українською і Грушевського. Архітектурний ансамбль площі, що сформувався наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, в основному зберігся і до наших часів.
Центральне місце в ансамблі площі Ринок займає колишня будівля ратуші, що знаходиться праворуч майже в кінці площі. Двоповерхова споруда зі стильною декоративною башточкою з двома заломами увесь час свого існування виконувала адміністративні функції: була магістратом за австрійських часів, примарією – під час румунської окупації, повітовою управою – за часів відновлення української державності у 1918 – 1920 роках, відділенням Держказначейства у часи незалежності. Декілька років тому будівлю у казначеїв відсудив міській суд.
andy-travel.com.ua
Ймовірно, що саме на цьому місці місцевим гуцулам – учасникам селянського повстання, промовляв свої революційні слова керівник повстання, депутат австрійського парламенту Лук’ян Кобилиця. У 2007 році на центральній площі захиснику українського селянства встановлено пам’ятник.
andy-travel.com.ua
У двоповерховій кам’яниці яскраво-жовтого кольору з балкончиком на другому поверсі, що стоїть напроти ратуші боці площі, знаходилась одна з найстаріших в Вижниці аптек. Призначення будівлі до сьогоднішнього дня не змінилося.
andy-travel.com.ua
Єврейське минуле містечка мало величезний вплив на формування його архітектурного обличчя. Нагадаємо, у кінці XIX століття місто було центром розвитку хасидизму. Одним з його засновників є Баал Шем Това, життя якого понад 7 років було пов’язане з цим краєм. Саме тут він отримав наснагу на великі справи які сьогодні продовжують тисячі релігійних общин хасидів багатьох країн світу. У с. Виженці, поблизу Вижниці збереглася його купальня, і сюди приїздять євреї з багатьох країн світу. У Вижниці знаходилася школа равинів (священників), 11 синагог, у 1902 році проходив з’їзд хасидів усього світу. На сьогодні не збереглася найголовніша й найвеличніша божниця з двома двоярусними баштами, що нагадувала вже відому нам синагогу в Садгорі. Проте, деякі єврейські культові споруди все ж достоялись до нашого часу.
На протилежному від ратуші боці площі кидається в очі триповерхова кам’яниця бірюзового кольору із заломним дахом. Це – колишня головна синагога, споруджена ще у австрійську добу, одна з небагатьох юдейських божниць, що збереглася до нашого часу. Під час Першої світової війни божницю спалили російські війська, після чого, весь міжвоєнний період вона стояла в руїнах. У 60-ті роки минулого століття колишню синагогу реконструювали та зробили в ній районний будинок культури. Саме тут розпочинав свій творчий шлях майбутній народний артист України Назарій Яремчук у складі ВІА «Смерічка». Зараз у приміщені колишньої божниці розташований будинок народної творчості та дозвілля.
ua-archi.livejournal.com
Рожевий двоповерховий будинок із оригінальним фронтоном на центральному фасаді та скатним дахом – це міква, що слугувала іудеям лазнею.
andy-travel.com.ua
Південно-західна частина площі Ринок впирається у колишню вулицю Поштову, яка зберегла багато архітектурних відгомонів старої Вижниці. За радянських часів та у перші роки незалежності вона носила назву вулиці Миру, а в 2007 році перейменована на честь Героя України, командувача Української Повстанської армії генерал-хорунжого Романа Шухевича.
На розі вулиці стоять найстаріші кам’яниці Вижниці, а на протилежному боці – овіяна легендами будівля районного відділу внутрішніх справ, яка за часів румунського панування слугувала борделем, а пізніше – рестораном.
andy-travel.com.ua
Якщо повернути ліворуч на вулицю Шухевича і рухатися у напрямку гір, на правому боці вулиці побачимо невеликий сквер. Тут раніше стояла будівля поштамту, а сьогодні розташована загальноосвітня школа-інтернат ім. Назарія Яремчука. В одному з учбових корпусів школи – малій художній академії, у австрійський період розташовувалася цісарсько-королівська повітова команда жандармерії. У дворі школи-інтернату встановлений пам’ятник видатному українському естрадному виконавцю.
andy-travel.com.ua
Ще одна будівля на території школи, схожа на палац – колишня садиба єврея-лісопромисловця.
andy-travel.com.ua
Напроти колишнього поштамту стоїть стара одноповерхова кам’яниця, відома, як колишній будинок-готель Анни Москви-Голоти, збудована в класичному стилі наприкінці 70-х років ХІХ ст. Влітку 1901 року тут на шляху до курорту Буркут зупинялася поетеса Леся Українка. Вражена гостинністю господині, вона присвятила господарці Анні вірш, увіковічений у альбомі господині.
ua-archi.livejournal.com
Меморіальна дошка та барельєф на будинку свідчать про те, що на початку минулого століття тут зупинялися Іван Франко та Ольга Кобилянська. Пізніше у різний час тут бували постаті української літератури Василь Стефаник, Гнат Хоткевич, Іван Труш, Олесь Гончар, Федір Погрібняк та Павло Загребельний. Сьогодні у будинку розташувалася продуктова крамниця, а при вході красується вивіска часів Анни Москви «Торгівля змішаними товарами» трьома мовами: німецькою, польською та українською. На подвір’ї будинку збереглася стара в’їзна брама, що вела до заїжджого двору.
andy-travel.com.ua
На вулиці Лук’яна Кобилиці можна побачити збудовану на поч.. ХХ ст. Миколаївська церква, яку було освячено у 1924 році. Церква виділялася своєю оригінальністю: це був єдиний в Буковині приклад використання барокового стилю у церковній архітектурі. На жаль, у своєму оригінальному первісному вигляді церква до наших часів не дійшла. У 1961 році в результаті попадання блискавки в церкві сталася пожежа, яка знищила її верхи. Те, що ми бачимо зараз: приплюснуті блискучі купола у старообрядському стилі – результат реконструкції на початку 90-х років ХХ століття.
ua-archi.livejournal.com
А також – римо-католицькій костел, високу вежу якого видно майже з усіх куточків Вижниці. Костел Святих Апостолів Петра і Павла побудований місці старого дерев’яного у 1876 році коштами вижницького магната вірменського походження Григорія Айваса. Могилу фундатора храму можна побачити біля храмової стіни костелу. Святиню освячено 1887 року, у 1946 році її закрила радянська влада, а на початку 90-х храм повернули римо-католицькій громаді. У костелі (тоді ще дерев’яному) проходило вінчання батьків видатного українського письменника Юрія Федьковича – Анни Ганицької та Адольфа-Адальберта Гординського. З оглядового майданчика біля костелу відкривається панорама центральної частини містечка.
andy-travel.com.ua
Південно-західна околиця Вижниці – колишнє село Рівня, а зараз – присілок, що входить у межі міста. Сюди можна потрапити, якщо в кінці вулиці Січових Стрільців повернути ліворуч. Центральна вулиця присілка названа на честь уродженця Рівні – видатного українського співака останніх трьох десятиліть ХХ століття Назарія Яремчука. Вулиця приведе нас до «Смерекової хати» – музею-садибі народного артиста України. Типово буковинський одноповерховий будиночок Яремчуків з високим черепичним дахом знаходиться в центрі присілка ліворуч від дороги.
andy-travel.com.ua
За садибою, де пройшли дитинство і юність Назарія Яремчука, доглядає його старша сестра Катерина Назарівна, яка з радістю розповість відвідувачам про брата, якій був порядною, гостинною та доброю людиною, про його становлення, як виконавця. В музеї можна побачити сімейні реліквії родини Яремчуків, сценічний костюм, фотографії та особисті листи видатного маестро, журнальні та газетні статті, зібрані друзями, однокурсниками, вчителями та музикантами, які розповідають про життєвий шлях Яремчука.
На околиці Рівні стоїть видатна пам’ятка дерев’яної гуцульської архітектури – Дмитріївська церква, яка, на жаль, не потрапила в перелік архітектурних пам’ятників державного значення. Хоча її архітектурна цінність значно вище за її сестер з гірської частини Буковини. Побудована у 1883 році, вона нагадує більш ранні дерев’яні храми Гуцульщини, що знаходяться по той бік Черемошу, на Івано-Франківщині.
andy-travel.com.ua
Церква тризрубна, триверха. Масивний восьмигранний купол над навою повторюється у вівтарній частині та над бабинцем, проте над ними ці куполи менші за розміром за центральний купол. Різноманітність силуету церкві та надає її розташування на схилі пагорба, внаслідок чого стіни мають різну висоту.
Відразу за церквою починається тропка, яка веде до урочища Гуцулового, де любив гуляти Назарій Яремчук. Тут, серед скал журчить джерело, прозване в народі «Назаровою криницею». Кожного року тут проходить Міжнародний гуцульський фестиваль, якій збирає самобутні гуцульські колективи, зірок української естради та тисячі гостей з усієї Гуцульщини, інших регіонів України та, навіть, з зарубіжжя. Під час проведення фестивалю з довколишніх гір лунають трембіти, відбуваються яскраві фольклорно-етнографічні дійства, горить гуцульська варта, вариться банош. Багато гостей та молодих талантів збирає і щорічний пісенний конкурс імені Назарія Яремчука.
А ще Вижниччина багата на пам’ятки природи, що розташовані в зоні одноденної прогулянки: печера Довбуша, скелі Протятого каміння та Соколине око, численні водоспади на р. Виженка, джерела природних мінеральних вод та ін. А ще – Національний природний парк «Вижницький», площа якого складає 11238 гектарів.
За інформацією з сайтів: Подорожі Андрія Бондаренка, Історія міст і сіл УРСР, bukportret.info, Вікіпедії.
